злагідніти
ЗЛАГІДНІ́ТИ, і́ю, і́єш. Док. до лагідні́ти.
В голосі Степана було стільки невинної радості, що старий Волох спершу на хвилину злагіднів (Мак., Вибр., 1954, 294);
Вдова глянула на хлопця, і сумний суворий вираз її очей злагіднів дещо (Оп., Іду.., 1958, 423).
Словник української мови (СУМ-11)