злидар

ЗЛИДА́Р, я́, ч. Людина, яка живе в злиднях; нестатках; бідняк.

[Ономай:] Я дам якому злидареві від свого столу м’яса, то й почую хвали й дяки досить (Л. Укр., II, 1951, 287);

Після тої розмови Стась глибоко задумався над своїм життям. Пригадалося, як бідував його батько, — вічний злидар і наймит (Гур., Новели, 1951, 103).

Значення в інших словниках

1. злидар — злида́р іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. злидар — БІДАК, ГОЛОДРАНЕЦЬ; злидень, злидняк, злиденник, зб. злидота.  Словник синонімів Караванського
3. злидар — див. бідний  Словник синонімів Вусика
4. злидар — -я, ч. Людина, яка живе в злиднях, нестатках; бідняк.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. злидар — БІДНЯ́К (бідна, убога людина), БІ́ДНИЙ, УБО́ГИЙ (ВБО́ГИЙ), БІДА́К розм., БІДА́Р розм., НЕІМУ́ЩИЙ книжн., заст., ЗЛИ́ДАР підсил., ЗЛИ́ДЕНЬ підсил. розм., НУЖДА́Р підсил. розм., ГО́ЛИЙ підсил. рідше, ЖЕБРА́К зневажл., СТА́РЕЦЬ зневажл.  Словник синонімів української мови
6. злидар — Злида́р, -ря́, -ре́ві, -ре́м, -да́рю! -дарі́, -рі́в, -ря́м  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)