злиденник

ЗЛИДЕ́ННИК, а, ч., діал. Злидар.

Василина швидко починає зачісуватись, умивається над цебром і сама не знає, що зготувати на снідання. Як уже в’їлися в самі печінки оці злиденників вжитки (Стельмах, І, 1962, 588).

Значення в інших словниках

1. злиденник — злиде́нник іменник чоловічого роду, істота діал.  Орфографічний словник української мови
2. злиденник — див. бідний  Словник синонімів Вусика
3. злиденник — -а, ч., діал. Злидар.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. злиденник — Злиде́нник, -ка; -нники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. злиденник — Злиде́нник, -ка м. = злидарь. Ото злиденник! Ном. № 2880. Г. Барв. 455, 357. Шкода про се казати, щоб із злиденником та безземельником дочку мені звінчати. К. МБ. X. 4.  Словник української мови Грінченка