Значення в інших словниках
-
злиденник —
злиде́нник іменник чоловічого роду, істота діал.
Орфографічний словник української мови
-
злиденник —
див. бідний
Словник синонімів Вусика
-
злиденник —
Злиде́нник, -ка; -нники, -ків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
злиденник —
ЗЛИДЕ́ННИК, а, ч., діал. Злидар. Василина швидко починає зачісуватись, умивається над цебром і сама не знає, що зготувати на снідання. Як уже в’їлися в самі печінки оці злиденників вжитки (Стельмах, І, 1962, 588).
Словник української мови в 11 томах
-
злиденник —
Злиде́нник, -ка м. = злидарь. Ото злиденник! Ном. № 2880. Г. Барв. 455, 357. Шкода про се казати, щоб із злиденником та безземельником дочку мені звінчати. К. МБ. X. 4.
Словник української мови Грінченка