Словник української мови в 11 томах

злиняти

ЗЛИНЯ́ТИ, я́є, док.

1. Втративши попереднє забарвлення, набути невиразного, нерівного кольору; вицвісти.

[Олеся і Марфа Варфоломеївна (співають):] Половина літ минуло, Щастя не зазнала, Біле личенько змарніло, Брівоньки злиняли (Кроп., II, 1958, 265);

Вивіска була стара, дикт в кількох місцях прогнив, синя фарба злиняла (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 350);

*Образно. Життя без нього для неї [Тані] одразу згасло, злиняло, втратило сенс (Гончар, Людина.., 1960, 5).

2. перен. Утратити жвавість, бадьорість; змарніти.

За три тижні посівної кампанії схмурнів, злиняв молодий завгосп (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 179).

3. спец. Скинути або змінити зовнішній покрив (шерсть, пір’я і т. ін.) (про тварин, птахів).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. злиняти — злиня́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. злиняти — див. тікати  Словник синонімів Вусика
  3. злиняти — -яє, док. 1》 Втративши попереднє забарвлення, набути невиразного, нерівного кольору; вицвісти. 2》 перен. Утратити жвавість, бадьорість; змарніти. 3》 спец. Скинути або змінити зовнішній покрив (шерсть, пір'я і т. ін.) (про тварин, птахів).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. злиняти — Яю, -яєш, док. 1. Піти геть. Давай злиняємо звідси. 2. Втекти.  Словник сучасного українського сленгу
  5. злиняти — (-яю, -яєш) док.; крим., мол. Піти, поїхати кудись, зникнути; утекти. Тому я телефоную своїй подрузі й колезі, яка з неприхованим задоволенням, властивим кожній тяжко робочій людині, допомагає мені знайти фактичний матеріал, щоб злиняти з роботи (С.  Словник жарґонної лексики української мови
  6. злиняти — ЗМАРНІ́ТИ (схуднути, виснажитися від горя, туги, хвороби і т. ін.), ПОМАРНІ́ТИ, ОСУ́НУТИСЯ, ПОДА́ТИСЯ, ЗІВ'Я́НУТИ, ЗІВ'Я́ТИ, ПОВ'Я́НУТИ, ЗБЛЯ́КНУТИ, ПОБЛЯ́КНУТИ, ПРИВ'Я́НУТИ, ЗЛИНЯ́ТИ, ПОЛИНЯ́ТИ, ПОЧОРНІ́ТИ, СПОГАНІ́ТИ розм., ЗАСНИ́ДІТИ діал. — Недок.  Словник синонімів української мови
  7. злиняти — Злиня́ти, -ня́ю, -єш гл. Слинять, полинять. Біле личко, чорні брови повік не злиняють. Чуб. V. 19.  Словник української мови Грінченка