зловіщо

ЗЛОВІ́ЩО, розм. Присл. до злові́щий.

Але нараз Еженів голос змінився, .. загув якось зловіщо (Фр., І, 1955, 321).

Значення в інших словниках

1. зловіщо — злові́що прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. зловіщо — Злові́що. Зловісно. Докінчивши свій протокол, зумів ся Ярема, бо пані Оксана ані не розлютилась, ні розплакалась і не втікла до другої комнати [...], навіть усьміхалась якось зловіщо (Б., 1895, 9, 2) // порівн. пол. złowrogo — зловісно, ворожо, зловорожо; рос. зловеще — зловісно.  Українська літературна мова на Буковині