зловіщо
ЗЛОВІ́ЩО, розм. Присл. до злові́щий.
Але нараз Еженів голос змінився, .. загув якось зловіщо (Фр., І, 1955, 321).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зловіщо — злові́що прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
- зловіщо — Злові́що. Зловісно. Докінчивши свій протокол, зумів ся Ярема, бо пані Оксана ані не розлютилась, ні розплакалась і не втікла до другої комнати [...], навіть усьміхалась якось зловіщо (Б., 1895, 9, 2) // порівн. пол. złowrogo — зловісно, ворожо, зловорожо; рос. зловеще — зловісно. Українська літературна мова на Буковині