зловіщий
ЗЛОВІ́ЩИЙ, а, е, розм. Те саме, що злові́сний.
Над затихлою морською поверхнею розляглось зловіще ревіння моторів (Коз., Серце матері, 1947, 134);
Кожним своїм нервом Кравцов слухав зловіщу тишу ночі (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 188);
Зловіще каркання попа бевкалось об голови селян (Іваничук, Край.. шляху, 1962, 317).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me