злотоглав
ЗЛОТОГЛА́В, у, ч., заст., поет. Парча.
Далі за столами по повазі міститься панство вельможне: убране в саєти, єдваби, злотоглави та в зброю блискучу (Стар., Облота.., 1961, 24);
Крізь загратовані вікна лилося світло в низеньку хатину, мигтіло на злотоглавах по стінах і лиш дратувало (Коцюб., II, 1955, 143).
Словник української мови (СУМ-11)