злюбитися

ЗЛЮБИ́ТИСЯ, злюблю́ся, злю́бишся; мн. злю́бляться; док., розм.

1. з ким. Покохати один одного, вступити у любовні стосунки.

А вона що робить? ..З сусідою-парубком злюбилася (Шиян, Баланда, 1957, 84).

2. без додатка і кому. Припасти кому-небудь до смаку, до душі; сподобатися.

А діло, коли злюбиться, До серця припаде,— Ніде в житті не згубиться, Найкращий шлях знайде (Гірник, Сонце.., 1958, 36);

[Фауст:] Коли тобі злюбилась наша мова, То певно й спів сподобається теж (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 369);

// безос.

Друга половина села, за річкою, розкидана по рівнині, де кому злюбилося (Фр., VIII, 1952, 8).

Значення в інших словниках

1. злюбитися — злюби́тися дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. злюбитися — док., полюбитися, покохатися, скохатися, закрутити любов; (кому) сподобатися, припасти до вподоби <�смаку>.  Словник синонімів Караванського
3. злюбитися — злюблюся, злюбишся; мн. злюбляться; док., розм. 1》 з ким. Покохати один одного, вступити у любовні стосунки. 2》 без додатка і кому. Припасти кому-небудь до смаку, до душі; сподобатися. || безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. злюбитися — Злюбитися, -блюся, -бишся гл. 1) Полюбить (взаимно). Злюбилася дівчинонька з другим козаком. Чуб. V. 204. 2) Понравиться. А більш за те їй не злюбився, що, бачиш, в Трої народився. Котл. Ен. II. 10.  Словник української мови Грінченка