змертвілий

ЗМЕРТВІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до змертві́ти.

Серед змертвілих від страху жінок, розгублених, беззбройних чоловіків, захриплих від крику дітей я не міг ні озирнутись, ні відскочити кудись вбік (Мур., Бук. повість, 1959, 223);

// У знач. прикм.

Він ледве встиг вправити [в кулемет] нову стрічку, як зразу ж схопився за груди і мляво почав сідати. Дівчина від несподіванки розгубилася.. Переляканими, повними жаху очима дивилася вона на змертвіле тіло (М. Ол., Чуєш.., 1959, 54);

— Мічман? — вигукнув він вдруге, приглядаючись до змертвілого обличчя боцмана.— Ти поранений?.. (Ткач, Жди.., 1959, 22);

Турбай наступив ногою на змертвілу, повалену деревину, що колись була сестрою отих лісових красунь (Руд., Остання шабля, 1959, 259);

Село.. здалося йому змертвілим, безлюдним (Жур., До них іде.., 1952, 14).

Значення в інших словниках

1. змертвілий — змертві́лий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. змертвілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до змертвіти. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. змертвілий — ВІДМЕ́РЛИЙ (про рослини, частини живого організму — який загинув), МЕ́РТВИЙ, ВІДЖИ́ЛИЙ, ЗМЕРТВІ́ЛИЙ, АТРОФО́ВАНИЙ, СУХИ́Й, ЗАСО́ХЛИЙ, ЗСО́ХЛИЙ (ЗІСО́ХЛИЙ) (про рослини). Перед..  Словник синонімів української мови