змилуватися

ЗМИ́ЛУВАТИСЯ, уюся, уєшся, док., без додатка і над ким. Виявити милість, співчуття до кого-небудь, зглянутися на когось, пожаліти кого-небудь.

— Люди добрі,— благала Соломія, стоячи на колінах,— змилуйтеся, прийміть нас до хати… Ви ж бачите — пропадаємо (Коцюб., І, 1955, 369);

Гей, рибачко чорноока, змилуйсь, змилуйсь надо мною! Я ж то рибка невеличка,— ох, пусти мене на волю! (Фр., XIII, 1954, 148);

Нарешті Сидір Карпович, змилувавшись, подав Сашкові ручку (Руд., Остання шабля, 1959, 507).

Значення в інших словниках

1. змилуватися — зми́луватися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. змилуватися — [змилуватиес'а] -уйус'а, -уйеіс':а, -уйеіц':а, -уйуц':а  Орфоепічний словник української мови
3. змилуватися — -уюся, -уєшся, док., без додатка і над ким. Виявити милість, співчуття до кого-небудь, зглянутися на когось, пожаліти кого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. змилуватися — ПОЖАЛІ́ТИ кого, рідко чого (відчути жалість, співчуття до когось; не завдати шкоди, кривди комусь), ПОЖА́ЛУВАТИ, ЗГЛЯ́НУТИСЯ (ІЗГЛЯ́НУТИСЯ) (ЗОГЛЯ́НУТИСЯ) на кого, над ким і без додатка, ЗЖА́ЛИТИСЯ над ким, ПОЖАЛКУВА́ТИ, ПОШКОДУВА́ТИ...  Словник синонімів української мови
5. змилуватися — Зми́луватися, -луюся, -луєшся  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. змилуватися — Змилуватися, -луюся, -єшся гл. Сжалиться. Змилуйсь, Боже, надо мною з високого неба! Чуб. V. 362. Ой пустіть мене, пустіть!... Змилуйтеся! МВ. ІІ. 49. Змилувався Бог над раком та ззаду очі дав. Ном. №4684.  Словник української мови Грінченка