змирятися

ЗМИРЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., рідко, ЗМИРИ́ТИСЯ, змирю́ся, зми́ришся, док., розм.

1. Те саме, що примиря́тися.

Не може вона змиритись з неправдою в чоловіковій душі (Мушк., Чорний хліб, 1960, 148);

Хоч її й підвели вже до думки, що чекати на нього марно, проте не хотілось змиритися з цим. Чіплялась за кожну ниточку сподівання, намагалась думати, що він живий (Баш, Надія, 1960, 284).

2. Ставати смирним, покірним; скорятися.

Співець і воїн батьківщини, він [Ю. Фучік] не змирився і в неволі (Голов., Поезії, 1955, 173).

3. тільки док., рідко. Те саме, що помири́тися.

[Сербин:] Не поладили ми з ним іще на Січі, та й досі не змирились (Вас., III, 1960, 34).

Значення в інших словниках

1. змирятися — змиря́тися дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. змирятися — -яюся, -яєшся, недок., рідко, змиритися, змирюся, змиришся, док., розм. 1》 Те саме, що примирятися. 2》 Ставати смирним, покірним; скорятися. 3》 тільки док., рідко. Те саме, що помиритися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. змирятися — МИРИ́ТИСЯ (припиняти сварки, суперечки, ворожнечу з кимсь), ПРИМИРЯ́ТИСЯ, ПРИМИ́РЮВАТИСЯ, ЗАМИРЯ́ТИСЯ, ЗМИРЯ́ТИСЯ, ПЕРЕПРО́ШУВАТИСЯ розм. (налагоджувати мирні взаємостосунки, укладати мир); ГОДИ́ТИСЯ розм., ПОГОДЖА́ТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови