змислити

ЗМИ́СЛИТИ, лю, лиш, док., перех., діал.

1. Уявити.

А я б і справді з дорогою душею зараз би до вас вибралася, дарма, що тепер північ і надворі негода, яку тільки можна собі змислити (Л. Укр., V, 1956, 72);

Важко було.. простим і чесним людям змислити все, що коїли фашисти в часи окупації (Вол., Сади.., 1950, 54).

2. Придумати.

Чи можуть кати такі змислити муки, Которих би ти [борець] не стерпів І їм покорився? (Пісні та романси.., II, 1956, 228).

Значення в інших словниках

1. змислити — зми́слити дієслово доконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. змислити — -лю, -лиш, док., перех., діал. 1》 Уявити. 2》 Придумати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. змислити — ДОДУ́МАТИСЯ до чого (розмірковуючи, зробити певні висновки), ЗМІРКУВА́ТИ що, ДОМІРКУВА́ТИСЯ, ВИ́МІРКУВАТИ що, ПРИДУ́МАТИ що, ДОДУ́МАТИ що, ДІЙТИ́ чого, до чого, ДОБРА́ТИ (ДІБРА́ТИ) чого, розм., ПРИХИТРИ́ТИСЯ з інфін., розм.  Словник синонімів української мови
4. змислити — Зми́слити, -лю, -лиш гл. Подумать; придумать; выдумать. А грішачи, змислив собі, шо ще я млад; покаюся прежде смерти, не пійду і в ад. КС. 1883. II. 470.  Словник української мови Грінченка