змовниця

ЗМО́ВНИЦЯ, і, ж. Жін. до змо́вник.

Соня безшумно просковзнула до свого ліжка. Вона не так боялась розбудити подругу, як почувала себе змовницею (Шовк., Інженери, 1956, 268);

*У порівн. [Фрося:] Що ви там шепочетесь, як змовниці? (Мик., І, 1957, 244)

Значення в інших словниках

1. змовниця — змо́вниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. змовниця — -і. Жін. до змовник.  Великий тлумачний словник сучасної мови