змовниця

ЗМО́ВНИЦЯ, і, ж. Жін. до змо́вник.

Соня безшумно просковзнула до свого ліжка. Вона не так боялась розбудити подругу, як почувала себе змовницею (Шовк., Інженери, 1956, 268);

*У порівн. [Фрося:] Що ви там шепочетесь, як змовниці? (Мик., І, 1957, 244)