змовниця
змо́вниця
іменник жіночого роду, істота
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- змовниця — -і. Жін. до змовник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- змовниця — ЗМО́ВНИЦЯ, і, ж. Жін. до змо́вник. Соня безшумно просковзнула до свого ліжка. Вона не так боялась розбудити подругу, як почувала себе змовницею (Шовк., Інженери, 1956, 268); *У порівн. [Фрося:] Що ви там шепочетесь, як змовниці? (Мик., І, 1957, 244) Словник української мови в 11 томах