змовницький

ЗМО́ВНИЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до змо́вник.

Цілком можливо, що в таборі існує своя змовницька організація, до неї Яблучко не знайшов дороги (Ю. Янов., I, 1954, 199);

Революційну позицію в гуртку петрашевців займав Спєшнєв. Він додержував змовницької тактики, вимагав організації таємного товариства й підготовки повстання проти царизму (Іст. СРСР, II, 1957, 186);

// Такий, як у змовника; таємничий.

— Вчора був на мосту на вулиці.— Голос у Марка зробився змовницьким, з хитринкою.— Орися крутилася біля Сергія Золотаренка (Тют., Вир, 1964, 9);

— Капкан! — сказав Мача і подивився на Юру змовницьким поглядом (Багмут, Щасл. день.., 1959, 141).