змовчувати

ЗМО́ВЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗМОВЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док. 1 неперех. Не говорити, не заперечувати; мовчати.

Тільки тиждень після весілля Кайдашиха змовчувала та скоса поглядала на Мелашку, показуючи їй роботу (Н.-Лев., II, 1956, 323);

Докія не змовчує більше Уляні, а на всі її лайливі слова так голить, наче бритвою (Кучер, Прощай.., 1957, 343);

[Морозиха:] Чи вже ж не можна змовчати? [Маруся:] Щоб я йому змовчала? Не діжде він цього, от що! (Кроп., І, 1958, 79);

Змовчав Клим,— та й що він міг сказати? Блиснули в очах жарини злі (Перв., II, 1958, 259).

2. перех. і за кого — що. Не розповідати про щось, замовчувати, приховувати що-небудь.

[Руфін:] Вимовлю щиріше те, що звичайне змовчувати звик… (Л. Укр., II, 1951, 363);

Дома за вечерею хвалилася мати, як їм було в степу, і за межу не змовчала — як Остап проміряв (Головко, II, 1957, 211).

Значення в інших словниках

1. змовчувати — змо́вчувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. змовчувати — див. мовчати  Словник синонімів Вусика
3. змовчувати — -ую, -уєш, недок., змовчати, -чу, -чиш, док. 1》 неперех.Не говорити, не заперечувати; мовчати. 2》 перех. і за кого – що. Не розповідати про щось, замовчувати, приховувати що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. змовчувати — ПРИХО́ВУВАТИ що (не виявляти, не показувати, тримати в таємниці), ХОВА́ТИ, ХОВА́ТИСЯ з чим, ПРИХО́ВУВАТИСЯ з чим, ЗАХО́ВУВАТИ, ТАЇ́ТИ, ТАЇ́ТИСЯ з чим, УТА́ЮВАТИ (ВТА́ЮВАТИ), ПРИТА́ЮВАТИ рідше, УКРИВА́ТИ (ВКРИВА́ТИ), ПРИКРИВА́ТИ, МАСКУВА́ТИ...  Словник синонімів української мови