зморгнути

ЗМОРГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. Те саме, що моргну́ти.

Я рішаюсь уперто дивитись на панну Анелю.. І я дивлюся. Ані зморгну (Коцюб., II, 1955, 249);

Таня крапнула, і я мимоволі зморгнув. Краплина сприснула з вій і покотилась по щоці, мов сльоза (Смолич, День.., 1950, 247).

◊ Не зморгну́вши о́ком (брово́ю) — не розгубившись, не збентежившись.

— Прибити, чи що, хочеш? — не рухаючися з місця й не зморгнувши оком, питала вона (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 305);

Іван Антонович, лейтенант Черниш і всі обслуги, пересміхаючись, чекали, як Хома буде струнчити новачків. А він, бровою не зморгнувши, поважно обходив шеренгу і, нівроку йому, знав, з чого почати (Гончар, III, 1959, 326).

Значення в інших словниках

1. зморгнути — зморгну́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. зморгнути — -ну, -неш, док., розм. Те саме, що моргнути. Не зморгнувши оком — не розгубившись, не збентежившись.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зморгнути — не моргну́вши (рідше не зморгну́вши) (о́ком (брово́ю)), з дієсл. 1. Дуже швидко, відразу, не вагаючись, не задумуючись і т. ін. — Чого це тебе так радує? — підозріло спитала Антоніна Павлівна.— Бо буде весело,— не моргнувши оком, відповів Володимир (В.  Фразеологічний словник української мови
4. зморгнути — КЛІ́ПАТИ (мимоволі швидко опускати й піднімати повіки, вії), МОРГА́ТИ, МИГА́ТИ, ЛУ́ПАТИ розм., ЗМИГА́ТИ розм., ЗМИ́ГУВАТИ розм., ЛИ́ПАТИ діал. — Док.: клі́пнути, моргну́ти, зморгну́ти, мигну́ти, лу́пнути, змигну́ти, ли́пнути.  Словник синонімів української мови
5. зморгнути — Зморгну́ти, -ну́, -не́ш гл. Мигнуть.  Словник української мови Грінченка