змучений

ЗМУ́ЧЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до зму́чити.

Була [свекруха] стара вже, до того ж змучена тяжкою працею (Вовчок, І, 1955, 27);

Змучений чеканням, Усман помітно схуд, став нервовим, похмурим (Гончар, Маша.., 1959, 10).

2. у знач. прикм. Який змучився, стомився, вибився з сил.

Змучена Терезка присіла на лавочці в сквері (Томч., Готель.., 1960, 235);

Змучені коні, тяжко граючи пахами, з кар’єру перейшли на рись (Стельмах, II, 1962, 179);

// Який виражає втому, фізичні і моральні страждання.

Чоловік глянув на її бліде змучене лице й сказав: — Не дійдеш ти, небого, до Стеблева пішки (Н.-Лев., II, 1956, 88);

Після сніданку на подвір’я виходить Аркадій Валеріанович, і десятки змучених очей зупиняються на ньому (Стельмах, Хліб.., 1959, 406);

Вона навмисне усміхнулася, щоб відігнати сумні думки, але усмішка вийшла змученою (Тют., Вир, 1964, 126).

Значення в інших словниках

1. змучений — зму́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. змучений — [змучеинией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. змучений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до змучити. 2》 у знач. прикм.Який змучився, стомився, вибився з сил. || Який виражає втому, фізичні та моральні страждання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. змучений — Виснажений, здорожений, зморений, знеможений, знесилений, охлялий, присталий, спрацьований, стомлений, потомлений, утомлений  Словник чужослів Павло Штепа
5. змучений — ВИ́СНАЖЕНИЙ (який виснажився, ослабів від утоми, недоїдання, хвороби тощо), ЗНЕСИ́ЛЕНИЙ, ЗМУ́ЧЕНИЙ, ОСЛА́БЛЕНИЙ, ОСЛА́БЛИЙ, ОСЛАБІ́ЛИЙ, ВИ́МУЧЕНИЙ, ЗАМУ́ЧЕНИЙ, АСТЕНІ́ЧНИЙ книжн.  Словник синонімів української мови
6. змучений — Зму́чений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)