змучений

зму́чений

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до змучити.

2》 у знач. прикм.Який змучився, стомився, вибився з сил.

|| Який виражає втому, фізичні та моральні страждання.

Значення в інших словниках

1. змучений — зму́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. змучений — [змучеинией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. змучений — Виснажений, здорожений, зморений, знеможений, знесилений, охлялий, присталий, спрацьований, стомлений, потомлений, утомлений  Словник чужослів Павло Штепа
4. змучений — ВИ́СНАЖЕНИЙ (який виснажився, ослабів від утоми, недоїдання, хвороби тощо), ЗНЕСИ́ЛЕНИЙ, ЗМУ́ЧЕНИЙ, ОСЛА́БЛЕНИЙ, ОСЛА́БЛИЙ, ОСЛАБІ́ЛИЙ, ВИ́МУЧЕНИЙ, ЗАМУ́ЧЕНИЙ, АСТЕНІ́ЧНИЙ книжн.  Словник синонімів української мови
5. змучений — Зму́чений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. змучений — ЗМУ́ЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до зму́чити. Була [свекруха] стара вже, до того ж змучена тяжкою працею (Вовчок, І, 1955, 27); Змучений чеканням, Усман помітно схуд, став нервовим, похмурим (Гончар, Маша.., 1959, 10). 2. у знач. прикм.  Словник української мови в 11 томах