змізкувати

ЗМІЗКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, розм. Док. до мізкува́ти.

[Павло:] Спитай ти мене, то я, брат, і сам гаразд не змізкую, як воно скоїлося (Крон., II, 1958, 238).

Значення в інших словниках

1. змізкувати — змізкува́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. змізкувати — див. зрозуміти  Словник синонімів Вусика
3. змізкувати — -ую, -уєш, розм. Док. до мізкувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. змізкувати — Змізкува́ти, -зку́ю, -зку́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. змізкувати — Змізкува́ти, -ку́ю, -єш гл. Выдумать, измыслить.  Словник української мови Грінченка