1. Словник української мови в 11 томах

змізкувати

ЗМІЗКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, розм. Док. до мізкува́ти.

[Павло:] Спитай ти мене, то я, брат, і сам гаразд не змізкую, як воно скоїлося (Крон., II, 1958, 238).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. змізкувати — змізкува́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. змізкувати — див. зрозуміти Словник синонімів Вусика
  3. змізкувати — -ую, -уєш, розм. Док. до мізкувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. змізкувати — Змізкува́ти, -зку́ю, -зку́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. змізкувати — Змізкува́ти, -ку́ю, -єш гл. Выдумать, измыслить. Словник української мови Грінченка