змійка
ЗМІ́ЙКА, и, ж.
1. Зменш. до змія́ 1.
Змійка підвела свою вутячу голівку, роззявивши пащу, де тремтів тонісінькою стьожечкою її гострий язичок (Досв., Вибр., 1959, 56);
*Образно. Блимає вогник, загоряється шнур, і вогняна змійка повзе до машинного відділу (Шиян, Баланда, 1957, 110);
*У порівн. Поперед бігла змійкою дорога (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 107).
2. с. г. Машина для очищення та сортування зерна.
Очищають [насіння] на трієрах, віялках-сортувалках, сортувалці-змійці або на складних зерноочисних машинах (Зерн. боб. культ., 1956, 31).
3. ав. Фігура вищого пілотажу.
4. розм. Металева застібка.
Шкіряна курточка вся в сріблястих змійках (Грим., Незакінч. роман, 1962, 141).
Словник української мови (СУМ-11)