Словник української мови в 11 томах

змішувати

ЗМІ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗМІША́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Зсипа́ти, з’єднувати разом що-небудь різне, готуючи суміш або розчин.

Терентій на веранді змішував парникову землю різних сортів (Довж., І, 1958, 412);

Обрятовані від вогню сніпки вимолотили, зібрали трохи зерна, присмаленого, правда, але, змішавши з позиченим у гамазеї, можна було їсти (Коцюб., І, 1955, 125);

Сергій.. у своїх далеких родичів по материній лінії дістав кулик тютюнового бадилля, змішав його із сухим потертим листям (Тют., Вир, 1964, 158);

*Образно. Зима того року прийшла дуже рано.., по-злодійському підкралася, скувала морозом розбагнену землю, завертіла дикими завірюхами; коли ж набридало їй гратися снігом, тоді змішувала його ще й з дощем (Збан., Сеспель, 1961, 223);

// Сполучати, поєднувати, розміщувати поряд що-небудь різнорідне.

В лісових смугах степової зони рекомендується змішувати дуб з кущами (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 237).

◊ Змі́шувати (зміша́ти) в одну́ ку́пу див. ку́па.

2. Порушуючи звичайний порядок, розташовувати безладно; перемішувати, переплутувати.

Коли двері рипнули, молодиця обернулась, змішала карти й сказала: — Це ти, Христе? (Григ., Вибр., 1959, 189);

Фарн підвівся. Не відповідаючи Чівічаловові, він змішав шахи (Донч., Зоряна фортеця, 1933, 206);

// Порушувати, розладнувати бойовий порядок (військових частин).

Добуваючи остатніх сил, ударили [тухольці] на монголів і, незважаючи на некорисну, згористу місцевість, що сприяла монголам, ще раз змішали їх, ще раз завдали їм велику страту (Фр., VI, 1951, 86);

Змішав [Богун], посік на капусту знетямлену шляхту гордого магната князя Четвертинського (Кач., II, 1958, 461).

Зміша́ти із земле́ю див. земля́.

3. розм. Помилково сприймати кого-, що-небудь одне за інше; не розрізняти, плутати.

Український народ ніколи не змішував царя і царенят, пана та підпанка з великим, російським народом і ніколи не змішає (Вишня, День.., 1950, 151);

Десь у центрі села почувся сигнал, який не змішаєш з сигналами інших машин, приємний голос здвоєних малинових сопілок (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 72).

◊ Зміша́ти з боло́том див. боло́то.

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. змішувати — змі́шувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. змішувати — Мішати; ФР. сполучати, поєднувати; (карти) перемішувати, тасувати, переплутувати; (лави бійців) розладнувати, розладжувати;  Словник синонімів Караванського
  3. змішувати — див. мішати  Словник синонімів Вусика
  4. змішувати — -ую, -уєш, недок., змішати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Зсипати, з'єднувати разом що-небудь різне, готуючи суміш або розчин. || Сполучати, поєднувати, розміщувати поряд що-небудь різнорідне.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. змішувати — ЗМІ́ШУВАТИ (з'єднувати, поєднувати що-небудь різнорідне), ПЕРЕМІ́ШУВАТИ, МІША́ТИ. — Док.: зміша́ти, переміша́ти, поміша́ти. Зима того року прийшла дуже рано..  Словник синонімів української мови
  6. змішувати — Змі́шувати, -шую, -шуєш; зміша́ти, -ша́ю, -ша́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. змішувати — Змішувати, -шую, -єш сов. в. зміша́ти, -ша́ю, -єш, гл. Смѣшивать, смѣшать. Ном. № 1039.  Словник української мови Грінченка