знаджувати

ЗНА́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗНА́ДИТИ, джу, диш, док., перех. Викликати у кого-небудь захоплення, зачарування ким-, чим-небудь; зваблювати, спокушати.

Дівоча знаджує краса Людей у всі часи (Бернс, Вибр., перекл. Лукаша і Мисика, 1959, 17);

// Приваблювати, вабити до себе чим-небудь принадним, звабливим.

Твій образ у воді, Мов намальований, хороший, як те небо, Гойдається і знаджує до себе У глибінь (Стар., Поет. тв., 1958, 131);

— Та той город вам [половцям] не вадив. Чим він вас до себе знадив? І вгадати тяжко, чим (Фр.. XIII, 1954, 373);

Не що інше як бажання майна та почестей знадило його [Мощанина], як і різних земських бояр, у Київ (Оп., Іду.., 1958, 268);

// Перетягувати, переманювати до себе, обіцяючи що-небудь краще, вигідніше.

Було це західне лицарство, яке поляки знадили з собою на хрестоносний похід проти «татар і схизматиків» (Оп., Іду.., 1958, 617).

Значення в інших словниках

1. знаджувати — зна́джувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. знаджувати — Зваблювати, спокушати; (чим) приваблювати, принаджувати; (ворожих бійців) перетягати, переманювати.  Словник синонімів Караванського
3. знаджувати — див. прихиляти; спокушати  Словник синонімів Вусика
4. знаджувати — -ую, -уєш, недок., знадити, -джу, -диш, док., перех. Викликати у кого-небудь захоплення, зачарування ким-, чим-небудь; зваблювати, спокушати. || Приваблювати, вабити до себе чим-небудь принадним, звабливим. || Перетягувати, переманювати до себе, обіцяючи що-небудь краще, вигідніше.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. знаджувати — ВА́БИТИ (викликати в когось бажання бути десь, піти, поїхати кудись, робити щось тощо), ПРИВА́БЛЮВАТИ, ЗВА́БЛЮВАТИ, ЗАВА́БЛЮВАТИ рідше, НА́ДИТИ, ПРИНА́ДЖУВАТИ, ЗНА́ДЖУВАТИ, МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, КЛИ́КАТИ...  Словник синонімів української мови