знадоба

ЗНА́ДОБА, и, ж.

1. розм. Те саме, що потре́ба.

[Глоба:] Найбільш вхвалив я тебе за те, що кожне твоє слово гостре. [Явдоким:] Сам його сталю, сам і гострю та ще й не на торг, а задля хатньої знадоби (Кроп., V, 1959, 166).

2. збірн. діал. Речі, потрібні для чого-небудь.

Вони притягли з собою кілька чималих козубів з трісками, полінами, та іншою знадобою для купальського вогнища (М. Ол., Леся, 1960, 15).

Значення в інших словниках

1. знадоба — зна́доба 1 іменник жіночого роду потреба розм. зна́доба 2 іменник жіночого роду речі, потрібні для чого-небудь збірн., діал.  Орфографічний словник української мови
2. знадоба — -и, ж. 1》 розм. Те саме, що потреба. 2》 збірн. діал.Речі, потрібні для чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. знадоба — ПОТРЕ́БА (відчуття необхідності задовольнити щось, робити щось, діяти певним чином), ХІТЬ розм., ПО́ТРІ́БКА розм., ЗНА́ДОБА розм., КРА́ЙНІСТЬ підсил. розм., НУЖДА́ заст., розм., НА́ДОБА діал., ПОДО́БА діал.; ДІ́ЛО розм., ДІ́ЛЬЦЕ розм.  Словник синонімів української мови
4. знадоба — Знадоба, -би ж. Надобность. в знадобі бути. Быть нужнымъ. Наша дівка в знадобі. Грин. III. 96.  Словник української мови Грінченка