знадобитися
ЗНАДОБИ́ТИСЯ, блю́ся, би́шся; мн. знадобля́ться; док. Виявитися, стати потрібним, необхідним; пригодитися.
Чую я — не спиться щось моєму парубкові: то сіно перевертає, то зітхає, далі й вийшов.— Чи не піти б і мені з ним? Може, знадоблюсь для сторожі (Вовчок, І, 1955, 74);
Від холодних вітрів крижані позвисали бурульки. Вперше тоді знадобились оселі (Зеров, Вибр., 1966, 302);
Іванко узяв собі найкращого коня. І як тепер він знадобився (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 122);
// безос.
— За мене, пане воєводо, не знадобиться червоніти нікому (Стар., Облога.., 1961, 26).
Словник української мови (СУМ-11)