знадобитися

ЗНАДОБИ́ТИСЯ (виявитися, стати придатним, необхідним), ЗГОДИ́ТИСЯ, ПРИГОДИ́ТИСЯ, ПРИДА́ТИСЯ, ПІДІЙТИ́, ЗДА́ТИСЯ розм. В ті дні Марія ще не знала, як знадобиться їй потім стрілецька справа (В. Кучер); Що взяв за юних літ, на старості згодиться: Наука, звичаї, традиції міцні... (переклад М. Рильського); — Ви заходьте, Іване.. У нас при газеті є гурток робітничої самоосвіти, там ви ой ще як пригодилися б (П. Колесник); От коли придалася Юрчикові викохана силонька! (Г. Хоткевич); Коли їла (Маланка) яблуко, обережно вибирала зернятка і сушила на вікні. Воно здасться (М. Коцюбинський). — Пор. I. 1. годи́тися.

Значення в інших словниках

1. знадобитися — (стати придатним) згодитися, придатися.  Словник синонімів Полюги
2. знадобитися — знадоби́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. знадобитися — док., здатися, придатися, пригодитися, згодитися, стати в пригоді.  Словник синонімів Караванського
4. знадобитися — [знадобитиес'а] -доубл'ус'а, -бис':а, -биц':а, -биемос'а, -биетес'а, -бл'ац':а; нак. -бис'а, -доуб'іц':а  Орфоепічний словник української мови
5. знадобитися — -блюся, -бишся; мн. знадобляться; док. Виявитися, стати потрібним, необхідним. || безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. знадобитися — ЗНАДОБИ́ТИСЯ, блю́ся, би́шся; мн. знадобля́ться; док. Виявитися, стати потрібним, необхідним; пригодитися. Чую я — не спиться щось моєму парубкові: то сіно перевертає, то зітхає, далі й вийшов.— Чи не піти б і мені з ним?...  Словник української мови в 11 томах
7. знадобитися — Знадобитися см. знадоблятися.  Словник української мови Грінченка