1. Словник української мови в 11 томах

знадобитися

ЗНАДОБИ́ТИСЯ, блю́ся, би́шся; мн. знадобля́ться; док. Виявитися, стати потрібним, необхідним; пригодитися.

Чую я — не спиться щось моєму парубкові: то сіно перевертає, то зітхає, далі й вийшов.— Чи не піти б і мені з ним? Може, знадоблюсь для сторожі (Вовчок, І, 1955, 74);

Від холодних вітрів крижані позвисали бурульки. Вперше тоді знадобились оселі (Зеров, Вибр., 1966, 302);

Іванко узяв собі найкращого коня. І як тепер він знадобився (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 122);

// безос.

— За мене, пане воєводо, не знадобиться червоніти нікому (Стар., Облога.., 1961, 26).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. знадобитися — (стати придатним) згодитися, придатися. Словник синонімів Полюги
  2. знадобитися — знадоби́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. знадобитися — док., здатися, придатися, пригодитися, згодитися, стати в пригоді. Словник синонімів Караванського
  4. знадобитися — [знадобитиес'а] -доубл'ус'а, -бис':а, -биц':а, -биемос'а, -биетес'а, -бл'ац':а; нак. -бис'а, -доуб'іц':а Орфоепічний словник української мови
  5. знадобитися — -блюся, -бишся; мн. знадобляться; док. Виявитися, стати потрібним, необхідним. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. знадобитися — ЗНАДОБИ́ТИСЯ (виявитися, стати придатним, необхідним), ЗГОДИ́ТИСЯ, ПРИГОДИ́ТИСЯ, ПРИДА́ТИСЯ, ПІДІЙТИ́, ЗДА́ТИСЯ розм. В ті дні Марія ще не знала, як знадобиться їй потім стрілецька справа (В. Словник синонімів української мови
  7. знадобитися — Знадобитися см. знадоблятися. Словник української мови Грінченка