1. Словник української мови в 11 томах

знадіб

ЗНА́ДІБ¹, ЗНА́ДОБ, доба, ч., діал. Інструмент, прилад.

Коли я підводила голову, щоб знайти який знадоб до шиття, траплялось мені глянути просто поперед себе на темну довгу стежку (Л. Укр., III, 1952, 599);

Знадоби до писання.

ЗНА́ДІБ², добу, ч., діал.

1. Речовина.

Вона була при зброї: у руках Був заступ гострий, а в кишені куля, Набитая знадобом розривним (Л. Укр., І, 1951, 115);

// Цілющі засоби.

Обличчя [Катрі] опухло, вся шия обікладена знадобами баби знахарки, обв’язана, обмотана (Л. Янов., І, 1959, 393).

2. Матеріал (для публікації).

Виражаючи тим добродіям за їх замітки прилюдну подяку, я звертаюсь до всіх.., щоб були ласкаві всякі такі знадоби надсилати до редакції «Зорі» для опублікування (Фр., XVI, 1955, 105).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. знадіб — б.з., речовина; (для публікації) матеріял; мн. ЗНАДОБИ, ліки; (до писання) приладдя. Словник синонімів Караванського
  2. знадіб — I знадоб, -доба, ч., діал. Інструмент, прилад. II -добу, ч., діал. 1》 Речовина. || Цілющий засіб, ліки. 2》 Матеріал (для публікації). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. знадіб — Зна́діб, -добу; зна́доби, -бів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)