знадіб
зна́діб
I знадоб, -доба, ч., діал.
Інструмент, прилад.
II -добу, ч., діал.
1》 Речовина.
|| Цілющий засіб, ліки.
2》 Матеріал (для публікації).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- знадіб — б.з., речовина; (для публікації) матеріял; мн. ЗНАДОБИ, ліки; (до писання) приладдя. Словник синонімів Караванського
- знадіб — Зна́діб, -добу; зна́доби, -бів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- знадіб — ЗНА́ДІБ¹, ЗНА́ДОБ, доба, ч., діал. Інструмент, прилад. Коли я підводила голову, щоб знайти який знадоб до шиття, траплялось мені глянути просто поперед себе на темну довгу стежку (Л. Укр., III, 1952, 599); Знадоби до писання. ЗНА́ДІБ², добу, ч., діал. Словник української мови в 11 томах