знадіб’я

ЗНАДІ́Б’Я¹, я, с., діал. Збірн. до зна́діб¹.

Жінки збирали посуд у похідні мішки, чоловіки — оленярське знадіб’я: упряж, шкури оленячі (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 93).

ЗНАДІ́Б’Я², я, с., діал. Збірн. до зна́діб² 1.

Спадали на пам’ять [Микиті] усі ліки та знадіб’я, які вживають підвереджені люди (Л. Янов., І, 1959, 312).

Значення в інших словниках

1. знадіб’я — Знаді́б’я, -б’я, -б’ю, -б’ям  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)