зневолений

ЗНЕВО́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до знево́лити;

// У знач. прикм.

[Яким:] Може ще день, два — і голосом могучим озветься вся зневолена країна, сонцем ясним наша доля засяє! (Гр., II, 1963, 543);

Зневолений ведмідь повинен був.. визнати свою неволю. Його прив’язали у дворі до стовпа (Кач., II, 1958, 29).

Значення в інших словниках

1. зневолений — знево́лений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. зневолений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до зневолити. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зневолений — Примушення  Словник застарілих та маловживаних слів
4. зневолений — Знево́лений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)