зневолювати

ЗНЕВО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗНЕВО́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех.

1. Позбавляти самостійності, волі; поневолювати, уярмлювати;

// Підкоряючи собі, своєму впливові, примушувати когось робити що-небудь поза його волею, бажанням.

Я дивлюся на тебе, і якийсь жаль хапає мене за серце. Так, немовби я чимось скривдив, зневолив тебе (Фр., VIII, 1952, 390).

2. перен. Оволодівати ким-небудь (про почуття).

Миготливо-солодке й водночас болюче передчуття нового, незнаного, що неухильно ось-ось мало прийти, навістило Олену і зневолило її (Вільде, Сестри.., 1958, 9).

Значення в інших словниках

1. зневолювати — знево́лювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зневолювати — -юю, -юєш, недок., зневолити, -лю, -лиш, док., перех. 1》 Позбавляти самостійності, волі; поневолювати, уярмлювати. || Підкоряючи собі, своєму впливові, примушувати когось робити що-небудь поза його волею, бажанням. 2》 перен. Оволодівати ким-небудь (про почуття).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зневолювати — ПІДКОРИ́ТИ (поставити когось у залежність від себе, силою змусити коритися своїй волі), ПОКОРИ́ТИ, СКОРИ́ТИ, ОПАНУВА́ТИ, ЗНЕВО́ЛИТИ, ПРИНЕВО́ЛИТИ, ПРИБРА́ТИ ДО РУК, УЯРМИ́ТИ, ПІДХИЛИ́ТИ розм., СХИЛИ́ТИ розм., ПІДГОРНУ́ТИ розм., ПОСІ́СТИ розм.  Словник синонімів української мови