знервований

ЗНЕРВО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до знервува́ти.

Воєнком з’явився, коли засідання вже почалось. Мовчки сів біля Вутаньки, похмурий, чимось знервований (Гончар, II, 1959, 186);

Віце-адмірал говорив тихо, навіть лагідно, хоч був стомлений і знервований до краю подіями, що сталися в Севастополі, на морі й у Керчі (Кучер, Голод, 1961, 200).

2. у знач. прикм. Який знервувався, перебуває в стані нервового збудження, хвилювання.

[Ганна:] Вибачай, Андрій, Льолик просить не ходити, коли можна, се його дратує, він, знаєш, такий знервований… (Л. Укр., III, 1952, 719);

Кутузов уважно вислухав знервованого комісара (Кочура, Зол. грамота, 1960, 353);

// Який виражає нервове збудження, хвилювання.

Знервоване, потемніле обличчя дівчини разило Ліду (Собко, Шлях.., 1948, 79).

Значення в інших словниках

1. знервований — знерво́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. знервований — див. сердитий  Словник синонімів Вусика
3. знервований — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до знервувати. 2》 у знач. прикм. Який знервувався, перебуває в стані нервового збудження, хвилювання. || Який виражає нервове збудження, хвилювання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. знервований — ЗАНЕПОКО́ЄНИЙ (який перебуває в стані душевного неспокою), НЕСПОКІ́ЙНИЙ, СХВИЛЬО́ВАНИЙ, СТУРБО́ВАНИЙ, ЗНЕРВО́ВАНИЙ, НЕРВО́ВИЙ, СТРИВО́ЖЕНИЙ підсил., РОЗТРИВО́ЖЕНИЙ підсил., РОЗБУ́РКАНИЙ розм., РОЗТУРБО́ВАНИЙ рідко; РОЗ'Я́ТРЕНИЙ (перев. із сл.  Словник синонімів української мови
5. знервований — Знерво́ваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)