знепритомніти
ЗНЕПРИТО́МНІТИ, ію, ієш. Док. до неприто́мніти.
На другий день тато захворів. Жалівся на важку голову, дихав хрипло і тяжко, а потім і зовсім знепритомнів — почав марити (Дім., І будуть люди, 1964, 35);
Бахнув постріл, щось ударило по голові, і Федя знепритомнів, падаючи на човен всією вагою свого тіла (Трубл., І, 1955, 99).
Словник української мови (СУМ-11)