знепритомнілий
ЗНЕПРИТО́МНІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до знеприто́мніти;
// У знач. прикм.
Напружуючи всі сили, Галя і товаришки несли попід руки знепритомнілу Тамару (Хижняк, Тамара, 1959, 200);
// у знач. ім. знеприто́мнілий, лого, ч.; знеприто́мніла, лої, ж. Людина, що втратила притомність.
Кожної хвилини знепритомнілий міг очуняти і тоді ще з більшою люттю здійснити свій намір (Головко, II, 1957, 611).
Словник української мови (СУМ-11)