1. Словник української мови в 11 томах

знепритомнілий

ЗНЕПРИТО́МНІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до знеприто́мніти;

// У знач. прикм.

Напружуючи всі сили, Галя і товаришки несли попід руки знепритомнілу Тамару (Хижняк, Тамара, 1959, 200);

// у знач. ім. знеприто́мнілий, лого, ч.; знеприто́мніла, лої, ж. Людина, що втратила притомність.

Кожної хвилини знепритомнілий міг очуняти і тоді ще з більшою люттю здійснити свій намір (Головко, II, 1957, 611).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. знепритомнілий — знеприто́мнілий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. знепритомнілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до знепритомніти. || у знач. прикм. || у знач. ім. знепритомнілий, -лого, ч.; знепритомніла, -лої, ж.Людина, яка втратила притомність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. знепритомнілий — НЕПРИТО́МНИЙ (який утратив свідомість), ЗНЕПРИТО́МНІЛИЙ, БЕЗТЯ́МНИЙ, БЕЗПА́М'ЯТНИЙ розм.; ЗОМЛІ́ЛИЙ (ЗІМЛІ́ЛИЙ), ОБМЕ́РЛИЙ (який зомлів). Катря смикнула двері й, зойкнувши, кинулась у хату до Орисі, що непритомна лежала на долівці (А. Словник синонімів української мови
  4. знепритомнілий — Знеприто́мнілий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)