знепритомнілий
НЕПРИТО́МНИЙ (який утратив свідомість), ЗНЕПРИТО́МНІЛИЙ, БЕЗТЯ́МНИЙ, БЕЗПА́М'ЯТНИЙ розм.; ЗОМЛІ́ЛИЙ (ЗІМЛІ́ЛИЙ), ОБМЕ́РЛИЙ (який зомлів). Катря смикнула двері й, зойкнувши, кинулась у хату до Орисі, що непритомна лежала на долівці (А. Головко); Безтямного богатиря Поклали так на ноші, як царя (М. Бажан); Безпам'ятного бійця лісник одвів до слобідської лікарні (А. Шиян); І віднесли в шпиталь зомлілую дівчину (Леся Українка).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- знепритомнілий — знеприто́мнілий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- знепритомнілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до знепритомніти. || у знач. прикм. || у знач. ім. знепритомнілий, -лого, ч.; знепритомніла, -лої, ж.Людина, яка втратила притомність. Великий тлумачний словник сучасної мови
- знепритомнілий — Знеприто́мнілий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- знепритомнілий — ЗНЕПРИТО́МНІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до знеприто́мніти; // У знач. прикм. Напружуючи всі сили, Галя і товаришки несли попід руки знепритомнілу Тамару (Хижняк, Тамара, 1959, 200); // у знач. ім. знеприто́мнілий, лого, ч.; знеприто́мніла, лої... Словник української мови в 11 томах