знепритомнілий

знеприто́мнілий

-а, -е.

Дієприкм. акт. мин. ч. до знепритомніти.

|| у знач. прикм.

|| у знач. ім. знепритомнілий, -лого, ч.; знепритомніла, -лої, ж.Людина, яка втратила притомність.

Значення в інших словниках

1. знепритомнілий — знеприто́мнілий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. знепритомнілий — НЕПРИТО́МНИЙ (який утратив свідомість), ЗНЕПРИТО́МНІЛИЙ, БЕЗТЯ́МНИЙ, БЕЗПА́М'ЯТНИЙ розм.; ЗОМЛІ́ЛИЙ (ЗІМЛІ́ЛИЙ), ОБМЕ́РЛИЙ (який зомлів). Катря смикнула двері й, зойкнувши, кинулась у хату до Орисі, що непритомна лежала на долівці (А.  Словник синонімів української мови
3. знепритомнілий — Знеприто́мнілий, -ла, -ле  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. знепритомнілий — ЗНЕПРИТО́МНІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до знеприто́мніти; // У знач. прикм. Напружуючи всі сили, Галя і товаришки несли попід руки знепритомнілу Тамару (Хижняк, Тамара, 1959, 200); // у знач. ім. знеприто́мнілий, лого, ч.; знеприто́мніла, лої...  Словник української мови в 11 томах