знеславлювати
ЗНЕСЛА́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗНЕСЛА́ВИТИ, влю, виш; мн. знесла́влять; док., перех.
1. Розпускати плітки про кого-, що-небудь, позбавляти доброго імені; ганьбити, ославляти.
Князь, людина виняткової чесноти, не міг попустити, щоб його ім’я знеславлювали (Кочура, Зол. грамота, 1960, 328);
Плетуха з плетух [Гедзиха], кого хоче обнесе по всім селищі, виганьбить, викляне, знеславить нізащо (Мур., Жила.. вдова, 1960, 58).
2. Принижувати, безчестити кого-, що-небудь негідними, ганебними вчинками;
// тільки док. Позбавити дівочої честі.
— Джаннотто, ти знаєш сам, як тяжко ти мене зневажив, дочку мою знеславивши (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 124);
// Применшувати чию-небудь добру славу.
Син разом з батьком ходить дорогою до заводу, пірнає під домну,— о, рід наш домну не знеславить (Ю. Янов., І, 1954, 90).
Словник української мови (СУМ-11)