знищуватися
ЗНИ́ЩУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗНИ́ЩИТИСЯ, щуся, щишся, док.
1. тільки 3 ос. Припиняти своє існування.
Всі інші класи занепадають і знищуються з розвитком великої промисловості, а пролетаріат є її власний продукт (Комун. маніф., 1947, 24);
// Розорятися внаслідок зубожіння, руйнування і т. ін.
Так ото й року не прожили [Хвеська з Хвеськом], як знищились і обідніли, так що часом і шматка хліба нема (Стор., І, 1957, 36).
2. Припинятися, зникати (про дію, вияв чого-небудь).
Енергія є мірою руху, який не створюється і не знищується, а тільки переходить з одного виду в інший (Наука.., 6, 1963, 11).
3. перен., розм. Принижувати свою гідність, принижуватися перед ким-небудь.
[Михайло:] Сьогодня [сьогодні] я звелів зайнять Миколиного бика, що раз у раз вештається, як приблудний, та скирти обдирає.. Прийшов Микола, знищився, а Данило звелів віддать йому бика (К.-Карий, І, 1960, 184).
4. тільки недок. Пас. до зни́щувати.
— Доходять чутки,— говорить він,— що анархія у прифронтовій смузі продовжується. Поділля, Волинь руйнуються. Цукрові та винокурні заводи, великі маєтки, культурні господарства — знищуються селянами та солдатами (Головко, II, 1957, 482).
Словник української мови (СУМ-11)