знищувати

ЗНИ́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗНИ́ЩИТИ, щу, щиш, док., перех.

1. Вбиваючи, нищачи і т. ін., припиняти існування кого-, чого-небудь, призводити до загибелі, смерті.

Якщо ворог не здається — його знищують (Укр.. присл.., 1955, 426);

Філоксера.. може з часом знищити всі виноградники (Коцюб., І, 1955, 201);

// Руйнувати, псувати що-небудь, ламаючи, рвучи і т. ін.

Я знищую [у думках] жалюгідні халупи і замінюю їх невисокими гарними будинками (Довж., І, 1958, 25);

— Треба сховати портрет, щоб вороги не знищили (Козл., Весн. шум, 1952, 46);

// Скасовувати, ліквідувати що-небудь.

Відновлюючи з допомогою окупаційних військ владу поміщиків і капіталістів, гетьманський уряд знищував громадські свободи, жорстоко придушував революційні виступи робітників і селян (Вісник АН, 1, 1957, 32);

У жовтні 1917 року пролетарська революція знищила ненависний народові капіталістичний лад (Програма КПРС, 1961, 4).

◊ Зни́щувати (зни́щити) до пня див. пень.

2. Припиняти, усувати (дію, вияв і т. ін. чого-небудь).

Неволя знищувала його [народу] душу, занепад глушив йому силу (Мирний, V, 1955, 416);

Війна знищила всю красу життя (Загреб., Європа. Захід, 1961, 70);

Смерть єдиного сина, загибель маленького гостроокого і тямковитого хлопчика, знищила його щастя (Голов., Тополя.., 1965, 108);

Він хотів знищити в своїй душі залишки сумнівів (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 128).

3. розм. З’їдати, випивати все, нічого не залишаючи.

Знищуючи вафлі, Кіра поспішила до трамвая (Коп., Тв., 1955, 285).

4. перен., розм. Пригнічувати, принижувати кого-небудь своєю вищістю, перевагою в чомусь;

// Критикувати.

Між іншим, сей професор знищив страшно мою «Блакитну Троянду», казав, що я собі нею попсувала репутацію і тепер мушу поправити свою славу іншою драмою (Л. Укр., V, 1956, 283).

Значення в інших словниках

1. знищувати — зни́щувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. знищувати — Нищити, стирати на порох, руйнувати, плюндрувати, змітати <�стирати> з лиця землі, трощити на дрізки, нести смерть кому; (упень) винищувати, вигублювати; (голодом) виморювати; (худобу) переводити; (бліх) вибавляти, виводити; (речі) псувати...  Словник синонімів Караванського
3. знищувати — див. нищити  Словник синонімів Вусика
4. знищувати — -ую, -уєш, недок., знищити, -щу, -щиш, док., перех. 1》 Вбиваючи, нищачи і т. ін., припиняти існування кого-, чого-небудь, призводити до загибелі, смерті. || Руйнувати, псувати що-небудь, ламаючи, рвучи і т. ін. || Скасовувати, ліквідувати що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. знищувати — ЛІКВІДУВА́ТИ (припиняти діяльність якої-небудь організації, установи, закладу, підприємства, дію угоди тощо), ЗНИ́ЩУВАТИ, СКАСО́ВУВАТИ, КАСУВА́ТИ рідко; РОЗПУСКА́ТИ (про організацію, установу, виборний орган і т. ін.). — Док.  Словник синонімів української мови
6. знищувати — Зни́щувати, -щую, -щуєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. знищувати — Знищувати, -щую, -єш сов. в. знищити, -щу, -щиш, гл. Уничтожать, уничтожить, истреблять, истребить. Знищу, — каже, — його з землі, знищу усе, од чоловіка до скотини. Опат. 15.  Словник української мови Грінченка