знищувати

Знищувати, -щую, -єш

сов. в. знищити, -щу, -щиш, гл. Уничтожать, уничтожить, истреблять, истребить. Знищу, — каже, — його з землі, знищу усе, од чоловіка до скотини. Опат. 15.

Значення в інших словниках

1. знищувати — зни́щувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. знищувати — Нищити, стирати на порох, руйнувати, плюндрувати, змітати <�стирати> з лиця землі, трощити на дрізки, нести смерть кому; (упень) винищувати, вигублювати; (голодом) виморювати; (худобу) переводити; (бліх) вибавляти, виводити; (речі) псувати...  Словник синонімів Караванського
3. знищувати — див. нищити  Словник синонімів Вусика
4. знищувати — -ую, -уєш, недок., знищити, -щу, -щиш, док., перех. 1》 Вбиваючи, нищачи і т. ін., припиняти існування кого-, чого-небудь, призводити до загибелі, смерті. || Руйнувати, псувати що-небудь, ламаючи, рвучи і т. ін. || Скасовувати, ліквідувати що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. знищувати — ЛІКВІДУВА́ТИ (припиняти діяльність якої-небудь організації, установи, закладу, підприємства, дію угоди тощо), ЗНИ́ЩУВАТИ, СКАСО́ВУВАТИ, КАСУВА́ТИ рідко; РОЗПУСКА́ТИ (про організацію, установу, виборний орган і т. ін.). — Док.  Словник синонімів української мови
6. знищувати — Зни́щувати, -щую, -щуєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. знищувати — ЗНИ́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗНИ́ЩИТИ, щу, щиш, док., перех. 1. Вбиваючи, нищачи і т. ін., припиняти існування кого-, чого-небудь, призводити до загибелі, смерті. Якщо ворог не здається — його знищують (Укр.. присл.., 1955, 426); Філоксера..  Словник української мови в 11 томах