знищіти
ЗНИЩІ́ТИ і рідше ІЗНИЩІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., діал. Зубожіти.
Як Василь збіднів, так і Онисько знищів (Мирний, І, 1949, 218);
Ізнищіла, ізмарніла [удова], Кинула господу, Пішла в найми… (Шевч., І, 1951, 232).
Словник української мови (СУМ-11)