зноровитися
ЗНОРОВИ́ТИСЯ, влю́ся, ви́шся; мн. зноровля́ться; док. Виявити норов, затятися.
Часом дитина зноровиться, не знати з якої причини, й ані рушить з місця (Март., Тв., 1954, 297);
Коли кінь зноровиться, необхідно спокійно зупинити його, дати постояти, заспокоюючи голосом (Конярство, 1957, 22).
Словник української мови (СУМ-11)