зодчий

ЗО́ДЧИЙ, чого, ч., книжн. Художник-будівельник, архітектор.

Наприкінці XII ст. в літопису згадується зодчий Петро Милонич, що збудував у Києві.. кам’яну підпірну стіну під горою, яку розмивали води Дніпра (Іст. УРСР, І, 1953, 112);

// уроч. Творець, будівничий нового.

І Ленін, зодчий наш, і Партія, вершитель, Вітали велетня [М. Горького], що ми зовемо — вчитель, Що весь народ зове з любов’ю: наш Максим! (Рильський, II, 1960, 301);

Щастя і миру зодчий, Майстер великих робіт, Мирний каховський робочий Впевнено дивиться в світ! (Нагн., Слово.., 1954, 125).

Значення в інших словниках

1. зодчий — зо́дчий іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. зодчий — див. Творець  Словник синонімів Вусика
3. зодчий — -чого, ч., книжн. Художник-будівельник, архітектор. || уроч. Творець, будівничий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зодчий — хохл. (зодчій) будівник  Словник чужослів Павло Штепа
5. зодчий — АРХІТЕ́КТОР (фахівець з архітектури), БУДІВНИ́ЧИЙ, ЗО́ДЧИЙ книжн., ГРАДОБУДІВНИ́К рідше. Ще з дитинства я готувався стати архітектором (О.  Словник синонімів української мови