зодчий
ЗО́ДЧИЙ, чого, ч., книжн. Художник-будівельник, архітектор.
Наприкінці XII ст. в літопису згадується зодчий Петро Милонич, що збудував у Києві.. кам’яну підпірну стіну під горою, яку розмивали води Дніпра (Іст. УРСР, І, 1953, 112);
// уроч. Творець, будівничий нового.
І Ленін, зодчий наш, і Партія, вершитель, Вітали велетня [М. Горького], що ми зовемо — вчитель, Що весь народ зове з любов’ю: наш Максим! (Рильський, II, 1960, 301);
Щастя і миру зодчий, Майстер великих робіт, Мирний каховський робочий Впевнено дивиться в світ! (Нагн., Слово.., 1954, 125).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зодчий — зо́дчий іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- зодчий — див. Творець Словник синонімів Вусика
- зодчий — -чого, ч., книжн. Художник-будівельник, архітектор. || уроч. Творець, будівничий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зодчий — хохл. (зодчій) будівник Словник чужослів Павло Штепа
- зодчий — АРХІТЕ́КТОР (фахівець з архітектури), БУДІВНИ́ЧИЙ, ЗО́ДЧИЙ книжн., ГРАДОБУДІВНИ́К рідше. Ще з дитинства я готувався стати архітектором (О. Словник синонімів української мови